Сьомий рік у нас війна на сході. Але навіть це не навчило нашу країну вкладати у власну армію та цінувати захисників.
Борги та мокрі намети
Наші хлопці приєднуються до армії активно, і завдання держави — не загасити цей вогонь патріотизму. Але треба зазначити, що лише на патріотичних почуттях далеко не поїдешь — треба все ж мати матеріальне забезпечення. А з цим, хоч скільки наша влада не хизується інноваціями у збройних силах, все ж таки справи не дуже.
От, нещодавно курсанти — майбутні артилеристи, гордість ВСУ! - поділилися у соцмережах відео, де розповідають, що вимушені спати на навчаннях у наметі, котрий не опалюється та протікає підчас дощу. І ми хочемо, щоб у серці цих хлопців запалало бажання загинути на фронті заради перемоги, коли власна держава не може забезпечити нормальні умови сну навіть у мирних обставинах?
А ті, хто після такого досвіду не повернеться до звичайної громадянської професії і все ж піде на службу, ризикують залишитися без грошей: так, станом на травень країна мала борг перед військовими на контракті у 950 мільонів — це додаткові стимулюючі виплати.
У цей час Міноборони розміщує тендер на 73 мільони — щоб закупити люксові кабріолети.
Із ризиком для життя
Але ж наші герої їздять на фронті не у кабріолетах! А от на ремонті військової техніки високопосадовці та підприємці заробляють грошенята, ризикуючи життям наших хлопців.
Щорічно правоохоронці викривають різноманітні схеми постачання до армії неякісних товарів. Наприклад, у жовтні цього року почали кримінальне провадження проти приватного підприємства, яке продавало нашим військовим старі деталі для техніки під виглядом нових.
Підприємство перемогло у тендерних торгах на ремонт військової техніки, загальна сума — 58 мільонів гривень. Вони подали документи із недостовірними даними: нібито є усі дозволи, є приміщення, матеріально-технічна база — нічого цього не було, вони просто розбирали стару техніку на деталі та встановлювали їх під видом нових. І така техніка прямувала в зону АТО, розумієте?
2019 рік. Своє розслідування оприлюднили журналісти пректу «Наші грощі». За їхніми даними, наближені до екс-президента Порошенка люди заробили не менше 250 мільйонів гривень на війні у Донбасі. Вони не цуралися контрабандою завозити запчастини до військової техніки з країни-агресора — Росії — та продавати їх державному концерну «Укроборонпром». І не просто продавати, а за цінами, завищеними в декілька разів.
А підпріємці з Кривого Рогу три роки (2015-2017) поставляли до ВСУ мастильні матеріали істотно нижчої категорії якості, аніж було зазначено в умовах закупівлі. Отримали за це більш ніж 33 мільони гривень і внесли собі спокійнісінько неправдиві дані щодо вартості матеріалів. Збитки тільки за одну угоду — більше ніж на мільон гривень. А у яку суму можно оцінити життя бійців, що можуть опинитися у дуже неприємному становищі?
Продавали до ВСУ і неякісні гусеничні стрічки до бронетехніки. Причому робили це на державному підприємстві! У Міноборони не бачили нічого і відправляли техніку в зону АТО. Все для перемоги.
Пишаємось флотом
Ми позиціонуємо себе як морська держава. Але флот свій ми не будуємо, а набираємо звідусіль. Хто ж добре щось віддасть? Віддають старе, але ми радіємо і представляємо це як велике досягнення нової України.
Ось США у 2019-му віддали нам два катери типу «Айленд». Їм вони більш не потрібні, застарілі за мірками американців. Але Україні — підійдуть. І це не те щоб подарунок, треба було заплатити за розконсервацію, транспортування та навчання персоналу, і це — більше 10 мільонів доларів. Зброї на катерах нема, ми поставили на них стару радянську. І теперь в ЗМІ є інформація, що планується все ж встановити американські системи — але знову за наші з вами гроші. І таких «Айлендів» нам подарували ще два, вже ідуть до Одеси.
Крім того, Штати на початку року вирішили повністю прибрати зі свого флоту патрульні катери Mk VI. Вони нові, але не відповідають завдачам та занадто дорогі в обслуговуванні. Тому їх продають Україні! Київ купує 16 катерів за 600 мільонів. Цікаво, що нормальні ракети до катерів нам не продадуть, тільки слабку артилерію.
Британія робить ще цікавіше: вони дали нам кредит на розвиток флоту, і Київ на ці гроші купує у корони два протимінних кораблі Sandown, які Великобританія вже не використовує та виводить зі складу флоту. Таким чином Лондон отримує свої гроші назад, та ще й з відсотками.
Ми витрачаємо такі шалені гроші на закупівлі — та при цьому вбили свій завод у Миколаєві, хоча за сім років могли би інвестувати у власну промисловість, відкрити робочі місця.
Власного в нас не так багато. От, наприклад, у 2020-му ВМСУ отримали судно розмагнічування «Балта» 1987 року. Його ремонтували довго і дорого — за 13 мільйонів, а вже в 2021 році рятували спільними зусиллями екіпажу, морської авіації, морської пошуково-рятувальної служби тощо, а потім буксували до порту. Якість ремонту? Без коментарів.
Імпорт металобрухту
Чому ми вбиваємо власні підпріємства і натомість імпортуємо усілякий непотріб та металобрухт з-за кордону?!
Так, навесні 2018-го наша армія отримала 30 БМП-1АК з Польщі, які раніше були у військових силах ГДР, а випустила їх — Чехословакія. Ані ГДР, ані Чехословакії вже давно нема на карті. Розуміємо вік БМП, так?
А потім ми купуємо запчастини до БМП-1АК та збираємо техніку на Житомирському бронетанковому заводі і відправляємо до ВСУ за ціною, яка у пʼять разів вище, аніж закупка у Польщі.
Ми взагалі дуже любимо купувати у Польщі. Наприклад, у серпні 2019 ми імпортували звідти стару бронетехніку — броньовані тягачі МТ-ЛБ. Це радянська розробка 1960 років, і в наших інженерів є всі креслення. Більш того, харьківське підпріємство, наприклад, виробляє ТГМ-126 — транспортна машина на шассі МТ-ЛБ. То чому б нам не замовити партію в Харкові? Тим паче у 2019 році, коли ми точно розуміємо, що в зоні АТО потрібна військова техніка? Нащо витрачати гроші на розвиток польскої економіки та нічого не вкладати у власні заводи?
Рідна земля все пробачить
А закупівлі — не єдине, чим можна заробляти на війні. Можна ще розбазарювати державні земли. Станом на 2019 рік 47% земель Міноборони потребували оформлення правоустановлюючих документів. Тому посадовці використовували різноманітні схеми заради прибутку.
Наприклад, командир однієї частини в 2014-2016 роках віддав під «спільну обробку» своїм родичам 617 гектарів загальновійськового полігону за ціною вдвічі нижчою за ринкову. Збитки державі за 4 рокі — близько 75 мільонів гривень. У цей час солдати були вимушені жити у жахливих умовах, по коліно у багнюці.
У Львівській області начальник квартирно-експлуатаційного відділу Міноборони разом із місцевими представниками влади незаконно організував відчуження 1,5 га землі і продавав ділянки по 5-9 тисяч доларів за сотку! Тобто заробив таким чином не менше 750 тисяч доларів.
І як ми збираємося перемагати, коли торгуємо всім, що потрібно для перемоги? Як ми збираємося будувати сильну державу, коли стріляємо собі у ногу? Корупція просто згубить нас одного дня. І коли ми говоримо про війська — це не метафора.
0 comments:
Отправить комментарий